Здобувачі першого рівня вищої освіти освітнього-професійної програми «Галузеве машинобудування» проходять практики на підприємствах, які забезпечують виконання програми практики.

Період i тривалість даної практики визначається навчальним планом спеціальності 133 «Галузеве машинобудування».

Вибір баз практики здійснює кафедра з врахуванням завдань практики та можливості їх здійснення.

Здобувачі проходять практику на основi договорів (угод) укладених між підприємствами та університетом.

Здобувачі можуть самостійно, з дозволу кафедри, підібрати для себе місце проходження практики та пропонувати його для використання. З такими базами практики університет завчасно укладає договір на її проведення. Тривалість дії договору про проведення практики узгоджується сторонами та може бути визначена на період практики.

1.2. Керівництво практикою

Загальне керiвництво практикою вiд університету здійснюють викладачі кафедри Обладнання харчових технологій. Зі сторони підприємства – наказом керівника призначають керівника з числа провідних спецiалiстiв.

Перед початком проходження практики, вiдповiднi iнженерно-технiчнi працівники повинні ознайомити здобувачів з існуючими специфічними вимогами охорони працi, виробничої санiтарiї, правилами пожежної безпеки та внутрішнього розпорядку підприємства.

Безпосередньо керівництво роботою здобувачів на дільницях, у цехах чи відділеннях підприємства здійснються керівниками відповідних підрозділів, задачею яких є ознайомлення здобувачів з організацією роботи на відповідних робочих місцях.

Відповідальність за організацію практики несуть всі керівники. Вони складають і заносять у щоденник практики календарний план відповідної роботи здобувача.

1.2.1. Обов’язки керівника практики від університету:

забезпечення отримання здобувачем усіх необхідних документів (направлення, щоденник, програма практики);
закріплення за здобувачами тем індивідуальних завдань;
інформування здобувачів про розміщення бази практики та порядок оформлення документів на підприємстві;
забезпечення контролю за виконанням здобувачем програми та календарного графіку проходження практики;
організація захисту здобувачами звітів з практики.

1.2.2. Обов’язки керівника практики від підприємства:

організація вступної бесіду та ознайомчої екскурсії по підприємству;
організація проведення інструктажу з правил техніки безпеки;
забезпечення проходження практики у відповідності до програми;
контроль ходу виконання здобувачами програми практики;
організація консультацій зі спеціалістами підприємства;
погодження щоденників та звітів із практики

1.2.3. Обов’язки здобувачів при проходженні практики

– до початку практики отримати на кафедрі обладнання харчових технологій всі необхiднi органiзацiйно-методичнi матеріали та консультацію щодо їх оформлення;

– своєчасно прибути на базу практики й оформити всі документи;

– проводити роботу на мiсцi практики згідно з отриманими завданнями у режимі роботи відповідних пiдроздiлiв підприємства;

– дотримуватися трудової дисципліни, правил внутрішнього розпорядку, техніки безпеки i протипожежної безпеки;

– регулярно зустрічатися з керівником практики вiд університету;

– виконувати поставлені завдання.

2. Ознайомча практика

2.1. Мета практики

Ознайомча практика є складовою частиною навчального процесу, її метою є закріплення теоретичних знань наступних освітніх компонент:: «Технологія конструкційних матеріалів та матеріалознавство», «Техноекологія та цивільна безпека», «Теорія технічних систем», «Сучасні пошукові системи та бібліографія».

Основними результатами навчання в після проходження ознайомчої практики відповідно до ОПП «Галузеве машинобудування» повинні бути:

РН1) Знання і розуміння засад технологічних, фундаментальних та інженерних наук, що лежать в основі галузевого машинобудування відповідної галузі.

РН2) Знання та розуміння механіки і машинобудування та перспектив їхнього розвитку.

РН5) Аналізувати інженерні об’єкти, процеси та методи.

РН6) Відшуковувати потрібну наукову і технічну інформацію в доступних джерелах, зокрема, іноземною мовою, аналізувати і оцінювати її.

РН8) Розуміти відповідні методи та мати навички конструювання типових вузлів та механізмів відповідно до поставленого завдання.

РН9) Обирати і застосовувати потрібне обладнання, інструменти та методи.

РН11) Вільно спілкуватися з інженерним співтовариством усно і письмово державною та іноземною мовам.

Результатом проходження ознайомчої практики є набуття загальних та фахових компетенцій.

Загальні компетенції:

ЗК1. Здатність до абстрактного мислення.

ЗК4. Здатність до пошуку, оброблення та аналізу інформації з різних джерел.

ЗК5. Здатність генерувати нові ідеї (креативність).

ЗК6. Здатність проведення досліджень на певному рівні.

ЗК8. Здатність діяти соціально відповідально та свідомо.

ЗК11. Здатність працювати в команді.

ЗК14. Здатність представляти технічні рішення у доступній для сприйняття та зрозумілій формі, з використанням різних форматів комунікації та програмного забезпечення.

Фахові компетенції:

ФК2. Здатність застосовувати фундаментальні наукові факти, концепції, теорії, принципи для розв’язування професійних задач і практичних проблем галузевого машинобудування.

ФК8. Здатність реалізовувати творчий та інноваційний потенціал у проектних розробках в сфері галузевого машинобудування.

2.2. Програма ознайомчої практики

2.2.1. Завдання практики

звернути увагу здобувачів освіти на вимоги варіативних частин освітньої програми підготовки та освітніх характеристик бакалавра щодо знань, умінь та практичних навичок якими повинен володіти фахівець:
продемонструвати роль практики у підготовці фахівців;
ознайомлення з переліком первинних посад і потенційними сферами діяльності фахівців;
ознайомлення з досвідом роботи успішних підприємств галузі з метою формування у здобувачів освіти уявлення про ймовірні об’єкти їх майбутньої професійної діяльності.

2.2.2. Вивчення підприємства

Ознайомлюючись з виробничою діяльністю підприємства, здобувач повинен звернути увагу на наступну інформацію:

основні виробничі підрозділи підприємства, їх склад і взаємозв’язок
схеми технологічних процесів виробництва продукції;
продукцію, що виробляється на кожному із підрозділів.

Під час проходження ознайомчої практики здобувач повинен ознайомитися із:

історією, складом і організаційною структурою підприємства;
виробничою потужністю, виробничою програмою промислового підприємства;
режимами роботи підприємства;
основними технологічними процесами й обладнанням;
основними будівлями та спорудами підприємства;
основними видами енергії і джерелами їх постачання;
головними виробничими корпусами, зв’язками з іншими корпусами і спорудами;
допоміжним корпусом, службами, розміщеними в корпусі;
адміністративним корпусом (служби, зв’язок з виробничими корпусами);
сировинною базою (доставка сировини, під’їзні “шляхи (залізничні, шосейні), організацією приймання сировини і матеріалів);
схемою керування підприємством;
структурою працюючих за категоріями;
технологічними планами (компонувальні плани і плани розміщення технологічного обладнання);
рівнем продуктивності праці;
основними виробничими, допоміжними і обслуговуючими підрозділами, що входять до складу підприємства та їх роллю в організації, виконанні і управлінні виробничими процесами.

При ознайомленні з допоміжними підрозділами промислових підприємств здобувач повинен дізнатися про:

складське господарство підприємства;
механізацію завантажувально-розвантажувальних робіт;
внутрізаводський транспорт, транспортні машини і вантажно-підіймальне обладнання;
обладнання допоміжних відділень, його експлуатація, техніка безпеки;
службу КВП (контрольно-вимірювальних приладів).

Перебуваючи у виробничих умовах здобувач повинен вивчити і засвоїти:

характер роботи, її значення в загальному виробничому потоці;
специфіку виконуваної роботи;
обладнання та інструмент на даному робочому місці.

При проходженні практики здобувач повинен:

ознайомитися з правилами оформлення технічної документації;
ознайомитися з основними положеннями і вимогами стандартів ЄСКД та ЄСТД;
ознайомитися із застосовуваними технологіями конструкційних матеріалів;
розглянути питання організації виробничих операцій;
ознайомитися із законодавством про охорону навколишнього природного середовища;
ознайомитися із діючими на підприємстві вимогами охорони праці.

2.2.3. Індивідуальне завдання

При проходженні ознайомчої практики з метою кращого засвоєння матеріалу передбачено виконання індивідуального завдання. Кожен здобувач повинен отримати від керівники практики дві різні деталі із числа виробів, що і виготовляють, ремонтують чи відновлюють на підприємстві. Ці деталі мають бути різноплановими (зубчасте колесо і вал; корпус і черв’як тощо).

Виконання індивідуального завдання передбачає наступні етапи:

описати властивості матеріалів, що використовується при виготовленні деталей;
запропонувати 2-3 маркування матеріалів із аналогічними властивостями; для сталей відповідні маркування запропонувати у стандарті EN 10027 (маркування сталей в Євросоюзі) або AISI (маркування сталей в США);
описати технічні характеристики деталей;
описати технологію виготовлення деталей від заготовки до готового виробу;
виконати порівняння існуючої послідовності виготовлення деталей із зазначеною у технічній документації;
при можливості запропонувати можливі вдосконалення діючої технології виготовлення деталей;
здійснити розрахунок можливих викидів забруднювальних речовин (за умови їх наявності) в процесі виготовлення деталей.

Крім відображення у звіті з практики, результати виконання індивідуального завдання повинні бути представлені також у вигляді комп’ютерної презентації, яка має бути представлена під час захисту звіту.

3. Виробнича практика

3.1. Мета практики

Метою виробничої практики є формування у здобувачів професійних вмінь, навичок прийняття самостійних рішень у реальних умовах підприємств галузевого машинобудування; зміцнення зв’язку навчання з виробництвом; закріплення теоретичних знань таких освітніх компонент як «Взаємозамінність, стандартизація та технічні вимірювання» та «Технологія конструкційних матеріалів та матеріалознавство».

Основними результатами навчання в після проходження виробничої практики відповідно до ОПП «Галузеве машинобудування» повинні бути:

РН10) Розуміти проблеми охорони праці та правові аспекти інженерної діяльності у галузевому машинобудуванні, навички прогнозування соціальних й екологічних наслідків реалізації технічних завдань.

РН13) Розуміти структури і служб підприємств галузевого машинобудування.

Результатом проходження виробничої практики є набуття загальних та фахових компетенцій.

Загальні компетенції:

ЗК2. Здатність застосовувати знання у практичних ситуаціях.

3.2. Програма виробничої практики

3.2.1. Основні завдання практики

Основним завданням виробничої практики є ознайомлення здобувача із підприємством, а саме: його призначенням, історією та напрямом роботи (продукція, що випускається або послуга, що надається), організаційною структурою.

За період проходження виробничої практики на підприємстві здобувач має виконати наступні види робіт:

– ознайомлення з iсторiєю, структурою, складом i основними технiко-економiчними показниками підприємства;

– ознайомлення з основними підрозділами підприємства;

– ознайомлення з основними і допоміжними службами підприємства;

– аналіз правових аспектів інженерної діяльності у галузевому машинобудуванні, проблем охорони праці, соціальних та екологічних наслідків реалізації технічних завдань;

– попрацювати на робочому місці як стажер або дублер.

3.2.2. Ознайомлення з iсторiєю, структурою, складом i основними технiко-економiчними показниками підприємства

На цьому етапі практики керівники практики від підприємства повинні:

– ознайомити здобувачів з історією, організаційною структурою, досвідом роботи, режимом роботи, виробничою програмою, спецiалiзацiєю й основними технiко-економiчними показниками та виробничою потужністю підприємства-бази практики;

– ознайомити з основними виробничими, допоміжними й обслуговуючими пiдроздiлами, що входять до складу підприємства, їх призначенням та роллю в органiзацiї, виконанні й управлiннi виробничими процесами;

– ознайомити з основними будівлями та спорудами підприємства, їх розміщенням; виробничими, обслуговуючими i допоміжними корпусами, зв’язками з іншими корпусами i спорудами;

– ознайомити з основними технологічними процесами виготовлення основних видів продукції чи виконання технологічних операцій;

– ознайомити з технологічним i допоміжним (транспортним,

вантажопіднімальним, ремонтним тощо) обладнанням, а саме, з його будовою, принципом дії, агрегатуванням, технічними характеристиками та регулюванням при виконанні технологічних операцій, можливими несправностями чи виходом з ладу та способами їх усунення;

– ознайомити зі структурою працюючих і їх чисельністю за категоріями;

– ознайомити з функціональними обов’язками iнженерно-технiчних працівників;

– ознайомити з основними видами енергії й сировини, джерелами їх постачання на підприємстві (доставка сировини, пiд’їзнi шляхи − залiзничнi, шосейні, органiзацiєю приймання сировини і матерiалiв);

– ознайомити з правилами охорони праці, виробничої санітарії, гігієни та протипожежної безпеки під час експлуатації та обслуговування машин та обладнання чи виконання технологічних процесів тощо.

3.2.3. Ознайомлення з основними підрозділами підприємства

Вивчаючи виробничу дiяльнiсть підприємства, здобувачі повинні знати про:

– основні виробничі пiдроздiли підприємства, їх склад i взаємозв’язок;

– продукцію, що випускається кожним з цих пiдроздiлiв, її подальше використання;

– технологічне обладнання, його кiлькiсть i основні технiчнi характеристики;

– графіки роботи технологічного обладнання;

– склад працюючих за категоріями.

3.2.4. Ознайомлення з основними і допоміжними службами підприємства

Ознайомлення зi службою головного механіка на пiдприємствi, формування функцій служби головного механіка, механізми прийняття управлінських рішень, знайомство з системою технічного обслуговування i ремонту технологічного обладнання на пiдприємствi.

Вивчаючи систему технічного обслуговування i ремонту обладнання підприємства, здобувачам необхідно звернути увагу на:

– склад системи технічного обслуговування й ремонту обладнання;

– органiзацiю обслуговування й ремонту обладнання;

оснащенiсть ремонтної служби підприємства;

– технiчнi заходи, технологічне оснащення та інструменти для монтажних i ремонтних робіт;

– особливості розроблення технологічних процесів монтажу i ремонту технологічного обладнання;

– органiзацiю системи планово-попереджувальних (запобіжних) та ремонтних робіт обладнання підприємства;

– графіки планово-попереджувальних ремонтних робіт.

При ознайомленні з енергетичним господарством підприємства i допоміжними вiддiленнями здобувачі повинні з’ясувати:

– призначення енергетичного господарства, допоміжних вiддiлень, їх організаційний склад i підпорядкування, їхній зв’язок з основним виробництвом;

– основні види енергії i джерела постачання;

– систему електропостачання;

– систему теплопостачання;

– систему водопостачання;

– каналiзацiйнi комунікації та системи;

– особливості організації обслуговування i планово-попереджувальних ремонтних робіт енергетичного обладнання й обладнання допоміжних вiддiлень;

– внутрішньо цеховий транспорт;

– стан охорони праці й протипожежної безпеки. Ознайомлення з допоміжними пiдроздiлами промислового підприємства:

– складське господарство підприємства;

– механiзацiя завантажувально-розвантажувальних, транспортних i складських робіт;

– внутрішньозаводський транспорт, транспортні машини i вантажопідіймальне обладнання;

– обладнання допоміжних вiддiлень, його будова й особливості експлуатації, техніка безпеки;

– служба КВП (контрольно-вимірювальних приладів).

3.2.5. Аналіз правових аспектів інженерної діяльності у галузевому машинобудуванні, проблем охорони праці, соціальних та екологічних наслідків реалізації технічних завдань

– ознайомитися із існуючими правовими аспектами інженерної діяльності на підприємствах галузевого машинобудування;

– ознайомитися із існуючим законодавством про охорону навколишнього природного середовища;

– ознайомитися із існуючим законодавством про охорону праці на виробничих підприємствах;

– ознайомитися із особливостями прогнозування екологічних наслідків від реалізації технічних завдань;

– розглянути діючі норми з охорони праці та охорони навколишнього природного середовища;

– ознайомитися із існуючими проблемами охорони праці;

– ознайомитися із особливостями прогнозування соціальних наслідків від реалізації технічних завдань;

– ознайомитися із особливостями здійснення аналізу стану виконання норм охорони праці на підприємстві.

– порівняти існуючі в нашій країні правові аспекти інженерної діяльності та вимоги з охорони праці на підприємствах галузевого машинобудування, із відповідними аспектами та вимогами, що діють у країнах Європейського Союзу.

3.2.6. Стажування на робочих місцях

Працюючи на робочих місцях і дублюючи інженерні посади, студент повинен вивчити й засвоїти:

специфіку виконуваної роботи;
характер роботи, її значення в загальному виробничому потоці;
обладнання, інструмент, прилади і пристрої на даному робочому місці.

3.2.7. Індивідуальні завдання

При проходженні виробничої практики для глибшого засвоєння матеріалу студентам видаються індивідуальні завдання. Кожне завдання складаються із двох частин (табл. 1).

Таблиця 1. Варіанти індивідуального завдання

№ вар.	І частина індивідуального завдання	ІІ частина індивідуального завдання
1	Огляд існуючих правових аспектів інженерної діяльності на підприємствах галузевого машинобудування	Призначення, види виконуваних робіт на дільниці механічного оброблення деталей, застосовувані обладнання та спорядження (на конкретному прикладі);
2	Аналіз діючих норм охорони праці, що актуальні для підприємств галузевого машинобудування	Призначення, види виконуваних робіт на механоскладальній дільниці, застосовувані обладнання та спорядження (на конкретному прикладі);
3	Огляд можливих соціальних наслідків від реалізації технічних завдань	види контрольних операцій, призначення, опис вимірювальних інструментів, які використовуються для контролю отриманих розмірів та точності поверхонь конкретної деталі (деталь вибирається студентом і погоджується з керівником).
4	Особливості прогнозування екологічних наслідків від реалізації технічних завдань	призначення, види виконуваних робіт на дільниці термічного оброблення деталей, застосовувані обладнання та спорядження (на конкретному прикладі);
5	Проблеми охорони праці на підприємств галузевого машинобудування	призначення, область застосування токарних верстатів, види виконуваних робіт, застосовувані на них різальні інструменти (на конкретному прикладі
6	Огляд існуючого законодавства про охорону навколишнього природного середовища	призначення, область застосування свердлильних верстатів, види виконуваних робіт, застосовувані на них різальні інструменти (на конкретному прикладі);
7	Обґрунтування стану екологічності даного підприємства	призначення, область застосування шліфувальних верстатів, види виконуваних робіт, застосовувані на них різальні інструменти (на конкретному прикладі);
8	Аналіз стану виконання норм охорони праці на даному підприємстві	призначення, область застосування фрезерних верстатів, види виконуваних робіт, застосовувані на них різальні інструменти (на конкретному прикладі);
9	Огляд існуючих правових аспектів інженерної діяльності на підприємствах галузевого машинобудування	види контрольних операцій, призначення, опис вимірювальних інструментів, які використовуються для контролю отриманих розмірів та точності поверхонь конкретної деталі (деталь вибирається студентом і погоджується з керівником).
10	Аналіз діючих норм охорони праці, що актуальні для підприємств галузевого машинобудування	призначення, область застосування свердлильних верстатів, види виконуваних робіт, застосовувані на них різальні інструменти (на конкретному прикладі);

4. Конструкторсько-технологічна практика

4.1. Мета практики

Конструкторсько-технологічна практика є складовою частиною навчального процесу, її метою є закріплення теоретичних знань наступних освітніх компонент: «Безпека життєдіяльності, основи охорони праці», «Сучасні методи конструювання машин», «Процеси виготовлення машин» та «Деталі машин і ПТО».

РН9) Обирати і застосовувати потрібне обладнання, інструменти та методи.

РН12) Застосовувати засоби технічного контролю для оцінювання параметрів об’єктів і процесів у галузевому машинобудуванні.

РН15) Знати і вміти застосовувати у виробничих умовах адитивні технології.

РН17) Володіти основами управління якістю продукції галузевого машинобудування.

Результатом проходження конструкторсько-технологічної практики є набуття загальних та фахових компетенцій.

Загальні компетенції:

ЗК2. Здатність застосовувати знання у практичних ситуаціях.

Фахові компетенції:

ФК3. Здатність оцінювати та забезпечувати якість виконуваних робіт.

ФК4. Здатність втілювати інженерні розробки у галузевому машинобудуванні з урахуванням технічних, організаційних, правових, економічних та екологічних аспектів за усім життєвим циклом машини: від проектування, конструювання, експлуатації, підтримання працездатності, діагностики та утилізації.

Відповідно до ОПП, здобувачі освіти в результаті проходження ознайомчої практик повинні продемонструвати наступні результати навчання:

4.2. Програма конструкторсько-технологічної практики

4.2.1. Основні завдання практики:

вдосконалити здатність виявляти, оцінювати і реалізовувати раціональні технології в контексті машинобудування;
вдосконалити здатність до зародження ідей, аналізу, конструювання і виробництва механічних виробів і систем;
вдосконалити навички в плануванні і реалізації інженерних проектів;
вдосконалити здатність до контролю, обслуговування та відновлення механічних інженерних систем;
вдосконалити навички в оцінці екологічних і соціально економічних наслідків від реалізації технічних проектів;
вдосконалити навички у рентабельному виборі, залученні та використанні матеріальних ресурсів, інструментів та обладнання;
вдосконалити здатність до просторового графічного представлення технічних систем;
вдосконалити здатність до передбачення можливостей інженерних рішень для вирішення проблем в контексті сталого розвитку.

4.2.2. Вивчення підприємства

Під час практики здобувач повинен:

вивчити організацію виробничих і ремонтно-монтажних процесів на підприємстві; планування механічного цеху чи майстерні;
вивчити структуру верстатної бази підприємства з технічними характеристиками металообробного обладнання;
вивчити конструкції різального і вимірювального інструменту, який застосовується на підприємстві;
ознайомитися з видами та особливостями здійснення термічної і хіміко-термічної обробки на підприємстві;
ознайомитися з технологічним процесом виробництва основних видів продукції;
проаналізувати адитивні технології, що використовуються на підприємстві
вивчити організацію техніки безпеки та охорони праці на підприємстві;
вивчити заходи із охорони навколишнього середовища на підприємстві.

4.2.2.1. Загальна організація виробництва

При опрацюванні організації виробництва здобувач повинен ознайомитися із:

виробничою структурою підприємства;
взаємозв’язком підрозділів підприємства;
типом виробництва, номенклатурою виробів;
функціями відділу головного механіка, конструктора і технолога;
технічною документацією, змістом та формою документів.

4.2.2.2. Проектно-конструкторський відділ

Під час ознайомлення із проектно-конструкторським відділом підприємства, здобувачу слід звернути увагу на наступне:

методи проектування і конструювання;
сучасні технічні засоби проектування і виконання обчислювальних робіт;
шляхи підвищення ефективності та конкурентоздатності розробок;
особливості техніко-економічному обґрунтуванню розроблювальних проектів;
єдину систему конструкторської документації.

Крім цього, здобувачі повинні знати особливості втілення інженерних розробок у галузевому машинобудуванні, а саме:

– економічні аспекти впровадження інженерних розробок, зокрема методик розрахунку економічного ефекту та періоду окупності;

– сучасні підходами до таких етапів розроблення та експлуатації розробок як проектування, конструювання, підтримання працездатності та діагностика;

– існуючі правові аспекти інженерної діяльності на підприємствах галузевого машинобудування;

– існуюче законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

– особливості та правила утилізації розробок.

4.2.2.3. Технічний відділ

В результаті ознайомлення із технічним відділом підприємства, здобувач повинен знати:

виробничі потужності та режими роботи обладнання;
порядок приймання устаткування в експлуатацію;
послідовність монтажу обладнання;
особливості технології виробництва продукції підприємства;
шляхи покращення якості продукції і підвищення її конкурентоспроможності;
особливості розробленні та впровадженні у виробництво ресурсозберігаючих технологій;
особливості управління якістю продукції;

4.2.2.4. Механічний цех або майстерня

Основні елементи, на які здобувачу слід звернути увагу вивчаючи планування механічного цеху чи майстерні:

розміщення обладнання;
методи ремонту обладнання та технологічного оснащення;
підіймально-транспортні засоби.

4.2.2.5. Верстатна база підприємства

Ознайомлюючись із верстатною базу підприємства, слід звернути увагу на наступне:

відповідність верстатів нормам точності;
технологічна оснастка, яка використовується;
організація робочого місця верстатника;
план робочого місця;
норми розміщення обладнання в цеху.

За погодженням із керівником здобувачі виконують ескіз або креслення пристрою, що використовується для установки чи базування деталі та для проведення відповідних операцій різання.

4.2.2.6. Різальний та вимірювальний інструмент

При вивченні різального та вимірювального інструменту слід звернути увагу на:

особливості конструкції сучасного різального інструменту;
матеріал ріжучої частини різального інструменту;
використання сучасних матеріалів для виготовлення різального інструменту (тверді сплави, ріжуча кераміка, синтетичні тверді матеріали);
види і характеристики вимірювального інструменту;
ескізи контрольних устроїв;
загальні питання експлуатації різального та вимірювального інструменту.

4.2.2.7. Термічна і хіміко-термічна обробка

В результаті ознайомлення із термічною і хіміко-термічною обробкою, здобувач повинен вивчити:

види термічної і хіміко-термічної обробки, що використовується на підприємстві;
обладнання для термічної і хіміко-термічної обробки;
режими термічної і хіміко-термічної обробки.

4.2.2.8. Технологія складальних робіт

Після ознайомлення із технологією складальних робіт на підприємстві здобувач отримує від керівника практичне завдання, що має бути відображене у звіті та передбачає виконання наступних пунктів:

креслення погодженого із керівником вузла;
технічні умови для складання вузла;
особливості експлуатації вузла;
обґрунтування методу складання вузла;
послідовність і зміст операцій складання;
пристрої і вимірювальні інструменти, які використовуються при складані вузла;
контроль і випробування вузлів, машин і апаратів.

4.2.2.9. Адитивні технології

Даний пункт передбачає ознайомлення здобувачів із адитивними технологіями, що використовуються на даному підприємстві. В результаті ознайомлення здобувачі повинні знати:

основні операції та сутність процесу виготовлення деталей за допомогою адитивних технологій;
вимоги до матеріалів, що можуть бути використані для виготовлення деталей.

У випадку, якщо адитивні технології не застосовуються на підприємстві, здобувачам слід розробити пропозиції щодо можливого впровадження даних технологій у виробництво.

4.2.2.10. Організація техніки безпеки та охорони праці на підприємстві

В результаті ознайомлення з організацією техніки безпеки та охорони праці, здобувач повинен знати:

– основні нормативні документи, що регламентують організацією техніки безпеки та охорони праці на підприємстві;

– функції служби охорони праці;

– обов’язки роботодавця щодо гарантування безпеки праці на підприємстві.

4.2.2.11. Охорона навколишнього середовища

Після ознайомлення із заходами із охорони навколишнього середовища на підприємстві, здобувач повинен знати:

що означає термін «екологічна безпека»;
основні шляхи забезпечення екологічної безпеки;
джерела та чинники забруднення навколишнього середовища підприємством;
особливості екологічної відповідальності підприємств.

Звіт про проходження виробничої практики повинен включати наступні розділи:

Вступ

1. Коротка історична довідка про підприємство, його сучасний стан і

перспективи розвитку.

2. Організація виробництва.

3. Служби і відділи підприємства (конструкторський, технологічний, технічного контролю, головного механіка). Взаємодія між ними.

4. Виробничі цехи і дільниці підприємства галузевого машинобудування.

6. Планування механічного цеху чи майстерні.

7. Машинно-апаратурна схема лінії виготовлення продукту.

8. Характеристика окремих видів обладнання.

9. Опис будови і роботи машини відповідно до виданого завдання.

10. Технологія складальних робіт. Технологія збирання – розбирання вузла (у відповідності з індивідуальним завданням).

11.Верстатна база підприємства

12. Різальний та вимірювальний інструмент

13. Технологічний маршрут механічної обробки деталі (у відповідності з індивідуальним завданням).

14. Термічна і хіміко-термічна обробка

15. Забезпечення санітарних умов праці, охорона праці і техніка безпеки. (перелік і форма документів)

16. Характеристика шкідливих відходів виробництва та заходи з охорони довкілля та цивільна оборона на підприємстві (перелік і форма документів).

Загальні висновки.

Перелік посилань.

Додатки.

Об’єм звіту, як правило, складає 30-40 сторінок. У додатках до звіту слід подати:

компонувальні плани промислових будівель і споруд; плани розміщення технологічного обладнання;
машинобудівні креслення технологічного обладнання, окремих вузлів і агрегатів; технологічні схеми та ін.;
технологічний маршрут складання-розбирання вузла, виданого керівником.
технологічний маршрут механічної обробки деталі, виданої керівником;
виконані індивідуальні завдання.

5. Написання звітів

5.1. Структура звіту

Звіт про проходження практики – це систематизований та оформлений підсумок роботи за період проходження практики. Звіт про практику повинен бути повним та охоплювати всі напрямки, включені в програму практики. Підготовка до складання звіту базується на зібраних, оброблених та систематизованих фактичних даних, одержаних під час проходження практики.

Звіт повинен певним чином узагальнювати здобутий здобувачами досвід практичної роботи та продемонструвати їх здатність до самостійного виконання робіт. Викладення матеріалу має бути лаконічним та відображати самостійно виконані роботи з додаванням копій відповідних документів.

Звіт з практики складається із двох частин:

1) текстова частина;

2) документальна частина.

В текстовій частині необхідно дати відповіді на всі питання, передбачені програмою практики та коротко описати виконану роботу.

Документальна частина звіту – додатки з бази практики, які відображають результати її діяльності.

Структура звіту практики:

титульний аркуш;
зміст;
вступ;
основна частина – основні розділи програми даної практики;
висновки;
список використаних джерел;
додатки.

Основна частина звіту практики складається з двох частин:

1) теоретична частина;

2) індивідуальне завдання.

5.2. Вимоги до оформлення звіту

Звіт про проходження практики виконується державною мовою.

Текст роботи має бути набраний на комп’ютері. Папір для друку чи написання використовується тільки білого кольору, стандартного формату А4 (розмір 210х297мм). Текст варто писати тільки на одній стороні аркуша та розміщувати так, щоб залишалися поля: з лівого боку – не менше за 25 мм, з правого – не менше 10 мм, зверху і знизу – не менше за 20 мм.

При комп’ютерному наборі використовується шрифт Times New Roman 14 з міжрядковим інтервалом 1,5. Абзацний відступ повинен бути однаковим впродовж усього тексту роботи і дорівнювати 5 знакам. Максимальний обсяг основного тексту звіту (без додатків) – 20-25 сторінок. Усі сторінки звіту повинні бути пронумеровані арабськими цифрами. Нумерація починається з титульного аркушу, але проставляється зі «Змісту». Номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Текст основної частини звіту поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти. Заголовки структурних частин звіту “ЗМІСТ”, “ВСТУП”, “РОЗДІЛ”, “ВИСНОВКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, “ДОДАТКИ” пишуть (друкують) великими літерами. Заголовки підрозділів пишуть маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів пишуть маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці в підбір до тексту. Відстань між заголовком (за виключенням заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 15-20 мм.

Усі таблиці та ілюстрації повинні мати назви та супроводжуватися пояснювальними даними.

У тексті роботи мають бути посилання на всі використані джерела.

6. Захист звіту та критерії оцінювання

Після проходження практики здобувач повинен здати звіт, щоденник і всі зібрані під час практики матеріали керівникові практики від кафедри обладнання харчових технологій для перевірки.

Керівник перевіряє всі представлені матеріали і приймає рішення про допуск здобувача до захисту звіту з практики або повертає звіт на доопрацювання відповідно до зазначених зауважень.

Склад комісії для захисту звітів призначається завідувачем кафедрою. Звіт має бути захищений не пізніше 10-и денного терміну з початку семестру, що слідує після завершення практики.

Захист звіту з практики оцінюється за наступними критеріями:

90–100 балів (відмінне виконання завдань практики та наявність позитивних відгуків) – здобувач логічно мислить і будує відповідь, вільно використовує набуті теоретичні знання під час аналізу практичного матеріалу, звіт та щоденник надав вчасно, всі питання в звіті розкриті повністю, індивідуальне завдання виконав на високому рівні, звіт захистив без зауважень, характеристика від керівників практики відмінна, демонструє високий рівень засвоєння практичних навичок;

82–89 балів (виконання завдань практики вище середнього рівня та наявність позитивних відгуків) – здобувач аргументовано викладає матеріал; має практичні навички, звіт та щоденник надав вчасно, виконав всі завдання, але мають місце незначні похибки і зауваження, індивідуальне завдання виконав на високому рівні, захистив дуже добре, характеристика практиканта від керівників практики позитивна;

75–81 бал (в цілому правильне виконання завдань практики з певною кількістю суттєвих недоліків) – здобувач звіт та щоденник надав з запізненням, в звіті розкрито більшість питань, індивідуальне завдання виконав, але з окремими помилками і недоліками, оформив і захистив звіт на гідному рівні, характеристику одержав позитивну;

67–74 балів (непогано виконано завдання практики, але зі значною кількістю недоліків, відгуки на практику містять низку зауважень) – здобувач звіт та щоденник надав з запізненням, відповіді на запитання практичного характеру виявляють неточності у знаннях, більшість завдань в звіті не розкрито, виконання індивідуального завдання носить формальний характер, звіт і щоденник оформлені недбало, під час захисту звіту студент невпевнений у відповідях, характеристика від керівників практики в цілому задовільна;

60–66 балів (виконання завдань практики не в повній мірі задовольняє мінімальним критеріям, відгуки на практику містять значну кількість зауважень) – здобувач непереконливо відповідає, звіт та щоденник надав з запізненням, додаткові питання викликають невпевненість,і завдання виконано формально, звіт і щоденник оформлені недбало, під час захисту звіту невпевнений у відповідях, не має твердих знань, не вміє оцінювати факти та явища, пов’язувати їх із майбутньою діяльністю, характеристика від керівників практики незадовільна;

36–59 балів (виконання завдань практики не задовольняє мінімальним критеріям, відгуки на практику містять значну кількість зауважень) – здобувач непереконливо відповідає, звіт та щоденник надав з запізненням і не повністю завершеним, додаткові питання викликають невпевненість,і завдання виконано формально, деякі не до кінця, звіт і щоденник оформлені недбало, під час захисту звіту не впевнений у відповідях, не має твердих знань, не вміє оцінювати факти та явища, пов’язувати їх із майбутньою діяльністю, на частину питань не зміг відповісти, характеристика від керівників практики незадовільна;

0–35 балів (виконання практики не відповідає вимогам програми, відгуки від керівників на практику студента негативні) – здобувач не надав звіт та щоденник або надав звіт та щоденник з запізненням та не відповідає на питання щодо бази практики, майже не орієнтується в звіті, практичні навички не сформовані, відгуки керівників про проходження практики негативні

Кафедра обладнання харчових технологій

Проходження практик

2.2. Програма ознайомчої практики

2.2.1. Завдання практики

2.2.2. Вивчення підприємства

2.2.3. Індивідуальне завдання

3.2. Програма виробничої практики

3.2.1. Основні завдання практики

3.2.2. Ознайомлення з iсторiєю, структурою, складом i основними технiко-економiчними показниками підприємства

3.2.3. Ознайомлення з основними підрозділами підприємства

3.2.6. Стажування на робочих місцях

3.2.7. Індивідуальні завдання

4.1. Мета практики

4.2. Програма конструкторсько-технологічної практики

4.2.1. Основні завдання практики:

4.2.2. Вивчення підприємства

4.2.2.1. Загальна організація виробництва

4.2.2.2. Проектно-конструкторський відділ

Крім цього, здобувачі повинні знати особливості втілення інженерних розробок у галузевому машинобудуванні, а саме:

4.2.2.3. Технічний відділ

4.2.2.4. Механічний цех або майстерня

4.2.2.5. Верстатна база підприємства

4.2.2.6. Різальний та вимірювальний інструмент

4.2.2.7. Термічна і хіміко-термічна обробка

4.2.2.8. Технологія складальних робіт

4.2.2.9. Адитивні технології

4.2.2.10. Організація техніки безпеки та охорони праці на підприємстві

4.2.2.11. Охорона навколишнього середовища

5. Написання звітів

5.1. Структура звіту

5.2. Вимоги до оформлення звіту

Рекомендована література